У випадку людини, гріх – це свобідне рішення протиставитися Божій волі. Очевидно, що цю волю перед цим дана особа знає, інакше це буде несвідомий вчинок, який може бути злом, але не гріхом. Коли людина грішить, то тим самим стає «рабом гріха», інакше кажучи – перестає бути вільною, свобідною.3 бер. 2018 р.

Гріх — поняття, що на загальному рівні означає порушення релігійно-моральних догм, настанов. У профанному значенні — поганий, непорядний вчинок, недолік, помилка, недогляд, дещо недозволене чи непорядне.

Головні гріхи ― це гордість, захланність, (скупість), нечистота (перелюбство), заздрість, непоміркованість (обжирство), гнів і лінивство. Гордість ― це невпорядковане бажання власної слави й гідності. Вона виникає тоді, коли хтось не звертає уваги на свою залежність від Бога, від Божого провидіння.

Гординя була теж первинним гріхом Адама, бажанням бути подібним до Бога, понад законом, а не скоріш під ним. Це перший і найбільший гріх, тому що вона є порушенням першої і найбільшої заповіді: «Нехай не буде в тебе інших богів переді Мною».

Одні гріхи – це провини людини перед людьми, інші – перед Богом. Вбивство – з сучасної точки зору найтяжчий гріх – це гріх людини перед людиною.

Усі сім смертних гріхів керуються Мефістофелем, Сатаною і Вельзевулом.

Гріх — це свідоме і добровільне порушення Божих чи Церковних заповідей. Порушення заповідей може бути ділом, думкою і словом.